Цитаты

Международные рекомендации по ведению пациентов с патологическими рубцами

 

*****

в январском номере «Dermatologic surgery, 2017, 43:585-590» Американского общества хирургической дерматологии опубликована статья — Importance Of Scar Prevention And Tratment — Approach From Wound Care Principle (Важность профилактики рубцов и лечения — подход от принципа ухода за раной). Фрагмент работы, касающийся ведения послеожоговых рубцов у детей младшего возраста выполнен врачем-ординатором
отделения термической травмы и реконструктивной хирургии ГБ №3 Смирным Сергеем Владимировичем.
0001
0002
0003000400050006
***

23

 

 

 

МОЖЛИВОСТІ КОМПРЕСІЙНОЇ ТЕРАПІЇЇ В КОНСЕРВАТИВНМУ ЛІКУВАННІ ПОШИРЕНИХ СКЛАДНИХ ГЕМАНГІОМ У ДІТЕЙ

Козинець Г.П., Коваленко О.М., Смирний С.В., Герман В.М., Мороз В.І., Недавній Г.В., Чеканов Д.Ю.

Національна медична академія післядипломної освіти, м. Київ,  Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, м. Київ ,  Міська лікарня №3 м. Миколаєва,  Миколаївська обласна дитяча лікарня.

Вступ. Гемангіоми складають понад 50% серед всіх пухлин дитячого віку. Кавернозні, комбіновані, змішані гемангіоми та гемангіоми великих розмірів складають майже 30% від всіх гемангіом. Найбільш частою локалізацією є верхні та нижні кінцівки.  Для поширених складних гемангіом притаманні: бурхливий ріст пухлини, клінічна злоякісність течії, що характеризується різним анатомічним рівнем деструкції оточуючих тканин, виразковуванням, артеріальною кровотечею. Особливо швидкий ріст ангіом спостерігається в перші шість місяців життя дитини. Загальноприйнятими методами лікування поширених гемангіом будь-якої локалізації є їх етапне хірургічне висічення з пластичним заміщенням дефектів тканин, лазерне склерозування, емболізація тканини пухлини склерозантами, етапна кріодеструкція, променева терапія, гормональна терапія. В клініці Мейо еластична компресія використовується при ураженні кінцівок.

Матеріали і методи.  Проведено аналіз результатів лікування п’ятьох пацієнтів з поширеними змішаними (простими і кавернозними) гемангіомами, що циркулярно займали декілька сегментів кінцівок. Вік хворих, на період початку компресійної терапії складав 6,5±місяця. Дві дитини чоловічої статі, з розповсюдженням процесу на передпліччі та кисті, троє – жіночої статі з локалізацією в ділянці в ділянці плеча, передпліччя, кисті, а також на гомілці та стопі.

При народженні у всіх 3 дітей, в зазначених ділянках кінцівок відмічались циркулярно локалізовані гемангіоми яскраво-рожевого кольору з гладкою поверхнею. В віці 1-2 місяця гемангіоми набували малинового кольору, відзначалося значне підвищення локальної температура шкіри над пухлиною, спостерігався активний ріст гемангіом, підсилення васкулярізації. В наслідок свербіжу спостерігались ерозії. До початку компресійної терапії гемангіоми стали набувати багрово-вишневий колір та «горбистий» характер з  розширеними венами, об’єм м’яких тканин уражених сегментів збільшився у порівнянні з контрлатеральною кінцівкою, функція — обмежена.

Результати та їх обговорення. Методика компресійної терапії гемангіом полягала в індивідуальному виготовленні еластичного трикотажу (гольф, рукав з підтримкою на плече та передпліччя, рукавичка, рукавичка з високим манжетом на передпліччя) з початковим створенням тиску на тканину гемангіоми в межах від 28-32 до 40-45 мм. рт. ст. на см2 на заключних фазах компресійного лікування, що відповідає 2-3 класу компресії при лікуванні післяопікових рубців та хронічної лімфо-венозної недостатності. Носіння не менш 23 годин на добу. Базовий догляд за шкірою уражених сегментів кінцівок, що включав в себе гігієнічні ванни з емульсією «Ойлатум», обробку шкіри над гемангіомами ліполосьоном Ексіпіал (у складі хлоргексідін) або креми Ойлатум чи Фізіогель. Проводився обов’язковий огляд пацієнта один раз на місяць для оцінювання ефективності терапії, ступеня компресії, посадки виробів на сегментах кінцівок. В період компресійної терапії протягом 12-18 місяців разом зі зворотнім розвитком гемангіом поступово відновлювались властивості шкіри (текстура, еластичність, колір, міцність шкіри), значно зменшувався свербіж. Був усунений лімфо-венозний застій. Діти добре сприймали компресійну терапію. Відмічалось зручність користування та добрий естетичний ефект.

Висновок. Методика компресійної терапії гемангіом хворих дітей у ранньому віці з поширеними складними гемангіомами сприяв досягненню певному регресу гемангіом уражених сегментів кінцівок. Враховуючи складну природу гемангіоми, неможливість етіопатогенетично спрямованого лікування у пацієнтів в ранньому дитячому віці доцільно  проводити постійну компресію еластичним трикотажем при умові динамічного спостереження у дитячого хірурга і ангіохірурга 1 раз на місяць.

24 ноября 2016 года, в городе Киеве, в рамках проведения ХVІ Ежегодной научно-практической конференции с международным участием «Клинико-технологические вызовы в этапной и реконструктивной хирургии» нами был предоставлен доклад-презентация «Возможности применения компрессионной терапии в консервативном лечении обширных комбинированных гемангиом у детей раннего возраста». По материалам сообщения опубликованы тезисы в журнале «Клінічна хірургія», №11.2, 2016.
 tezi-2016-1 tezi-2016-2
tezi-2016-3 tezi-2016-4
***
МЕТОДИ КОМБУСТІОЛОГІЇ В ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ З ВАЖКИМИ  ФОРМАМИ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ АЛЕРГОТОКСИКОДЕРМІЇ

Козинець Г.П., Коваленко О.М., Циганков В.П., Смирний С.В., Чадаєв Ю.М.

Національна медична академія післядипломної освіти, м. Київ, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, м. Київ, Міська лікарня №3 м. Миколаєва, Миколаївська обласна дитяча лікарня

 

Вступ. Токсикодермія – гостре запальне ураження шкіри і слизових оболонок, в наслідок алергічної реакції на введення в організм хворого речовин з сенсибілізуючими властивостями. До найбільш важких форм ТД відносяться синдроми Лайєла та Стівенс-Джонсона, які супроводжуються епідермолізом. В патогенезі важких форм токсикодермії є  реакція «антиген-антитіло» з виділенням активних речовин, що пошкоджують тканинні структури та судини шкіри і слизових оболонок, пригнічують ферментні системи зі зміною реактивності організму. Летальність серед хворих дітей з важкими формами  токсикодермії коливається від 25 до 75% та обумовлена раннім та швидким розвитком гнійно-септичних ускладнень на фоні дегідратації з порушенням електролітного балансу, синдрому ендогенної інтоксикації з порушенням метаболізму білків та дискоординацією протеолізу.

Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування двох пацієнтів з важкою формою медикаментозної токсикодермії (1- з синдромом Лайєла та 1 – з синдромом Стівенс-Джонсона) віком 2 та 8 років відповідно. Хворі госпіталізовані з районів області на 2-гу добу після захворювання. Дебют захворювання був обумовлений появою мілких пухирів на фоні набряків та  вогнищ ерітеми шкіри на площі понад 45% поверхні тіла, скаргами на нестерпний біль та свербіж шкіри після внутрішнього приймання лікарських препаратів. У зв’язку з прогресуванням епідермолітичного процесу шкіри та слизових оболонок, розвитку поліорганної дисфункції хворі були переведені до відділення дитячої анестезіології та реанімації дитячої обласної лікарні м. Миколаєва.

Тяжкість стану хворих була обумовлена, субтотальним за площею, ураженням шкіри та слизових оболонок ротової порожнини і геніталій у вигляді пухирно-ерозивного еритематозного процесу. Після відторгнення відшарованого епідермісу спостерігались поширені ділянки ерозії на площі від 45 до 85% поверхні тіла. Неспроможність шкіри хворих у поєднанні з недосконалістю адаптивно-компенсаторних механізмів обумовило проведення багатовекторної інтенсивної терапії з посиленим компонентом місцевого лікування, яке розглядалось нами з позицій попередження розвитку ранових гнійно-інфекційних ускладнень з інтоксикаційним синдромом.

Результати та їх обговорення. Схема лікування  хворих складалась з проведення інфузійної терапії із розрахунку 90-130 мл/кг в першу добу, відповідно до фізіологічних і патологічних втрат в залежності від віку, з подальшим поступовим зменшенням об’єму інфузійних препаратів; відміни медикаментозних препаратів, що викликали епідермолітичний процес шкіри та слизових оболонок; десенсибілізуючої терапії та призначення ентеросорбентів у віковій дозі; системної антибактеріальної (напівсинтетичні препарати широкого спектру) та протигрибкової терапіі з призначенням пробіотиків; системну гормонотерапію глюкокортикостероїдами з розрахунку 10 мг/кг маси тіла на добу за Преднізолоном; гіпоалергенне, гомогенізоване ентеральне зондове харчування. Венозний доступ забезпечувався катетеризацією підключичної або периферичної вени. Місцева терапія полягала в щоденних перев’язках, на фоні медикаментозної седації, з обробкою ураженої шкіри  теплим розчином антисептика «Декасан», додатковим зрошуванням елементів висипки перші 5 діб спреєм «Оксикорт», декомпресією пухирів з евакуацією  їх токсичного вмісту, покриттям ерозій та ненапружених дренованих пухирів тимчасовим штучним гіпоалергенним неадгезивним рановим покриттям «Грассолінд», яке в перші 4-5 діб модифікувалося желе «Солкосеріл”, а з четвертої-шостої доби лікування – гелем “Пантестін”. Зверху накладалась вторинна асептична марлева пов’язка. Очищення шкіри від злущених шарів епідермісу та епітелізація ерозій, з частковою нормалізацією функцій шкіри відбувалися в термін 7-11 діб — хворі були переведені до профільного соматичного відділення лікарні, де продовжувалась етіопатогенетична та симптоматична терапія. Подальший догляд за ураженою шкірою полягав у місцевому використанні емолієнтів  «Ойлатум» (емульсії для купання та крему). На 20-23 добу хворі виписувались із стаціонару.

Висновок. Запропонований алгоритм лікування хворих дітей з важкими формами медикаментозної алерготоксикодермії сприяв достовірному збільшенню кількості тромбоцитів та лімфоцитів, зменшенню кількості лейкоцитів, еозинофілів та паличкоядерних гранулоцитів периферичної крові, нормалізації лейкоцитарного індексу інтоксикації. Таким чином, використання в практиці лікування дітей  з важкими  формами медикаментозної алерготоксикодермії ранових гіпоалергенних неадгезивних покриттів  та комплексу антисептичних, глюкокортикостероїдних, стреслімітуючих та регенеруючих препаратів для місцевого застосування, системної антибактеріальної терапії на тлі методів загальної інтенсивної і десенсибілізуючої терапії дозволило вірогідно запобігти розвиненню гнійно-інфекційних  ускладнень з інтоксикаційним синдромом, оптимізувати перебіг ранового процесу.

***

 

Набір заходів для лікування і профілактики наслідків термічної травми (за проф. Козинець Г.П., 2008 рік).

 

Методи першої лінії.

Протягом першого року проходять набухання і дозрівання рубця, його формування не закінчено.

  1. Компресійна терапія.
  2. Силіконові пластини і маски, гель.
  3. Шини статичні і динамічні.
  4. Аплікація кремів, мазей, лосьйонів з кортикостероїдами. Ін’єкції кортикостероїдів, ферментних препаратів.
  5. Еферентна терапія.
  6. Гідротерапія і фітотерапія.
  7. Лікувальна фізкультура і масаж.

 

Методи другої лінії.

Протягом другого і третього років завершується дозрівання, його тип і розміри практично закінчені.

  1. Ін’єкції в рубець препаратів з гормонами чи ферментами.
  2. Дермобразія.
  3. Лазерне пошарове видалення рубця.

 

Методи третьої лінії.

Після закінчення одного-трьох років завершується дозрівання рубця, його тип і розміри далі практично не змінюються.

  1. Хірургічне видалення.
  2. Хірургічна реконструкція комплексів тканин.
  3. Комбіноване лікування і профілактика рецидивів.

Виключення. Хірургічне видалення або розтин рубців може бути застосоване і на ранніх етапах, коли рубці перешкоджають зростанню у дітей, або призводять до різкого обмеження рухів в суглобах, коли вони можуть викликати вторинні дегенеративні зміни опорно-рухового апарату.

 

***

 

ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ КОМБУСТІОЛОГІЇ В ЛІКУВАННІ НОВОНАРОДЖЕНИХ З ІХТІОЗІФОРМНОЮ ЕРИТРОДЕРМІЄЮ У РАННЬОМУ НЕОНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ.

Козинець Г.П., Коваленко О.М., Циганков В.П., Смирний С.В., Мартьянова Н.І., Фомін С.О.

 Національна медична академія післядипломної освіти, м. Київ, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, м. Київ, Міська лікарня №3 м. Миколаєва, Миколаївська обласна дитяча лікарня.

 

Вступ. Іхтіоз – спадкове захворювання групи генодерматозів, тяжкі форми якого діагностуються відразу після народження дитини і характеризуються порушенням процесів зроговіння епідермісу. Відбувається зміна процесів термінального диференціювання клітин, в основі яких лежать мутації або порушення експресії генів. В практиці інтенсивної неонатології частіше зустрічається бульозна іхтіозіформна еритродермія. Летальність при важких формах складає 70-80% і зумовлена раннім розвитком ранових інфекційних ускладнень.

Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування трьох новонароджених з важкою формою бульозної іхтіозіформної еритродермії в Миколаївській обласній дитячій лікарні протягом 2009-2013 рр. Всі хворі народились в термін 38-39 тижнів, доношеними, з оцінкою за шкалою Апгар 7-8 балів. В перші години після народження у дітей було виявлено клінічні прояви важкої бульозної іхтіозіформної еритродермії. В зв’язку з цим діти були переведені до відділення реанімації та інтенсивної терапії новонароджених.

Тяжкість стану хворих була обумовлена генералізованим ураженням шкіри у вигляді “колоїдного плоду”. Після відторгнення плівок спостерігались поширені ділянки ерозії, з відшаруванням епідермального покриву на площі від 80 до 90% поверхні тіла. Неспроможність шкіри новонародженого у поєднанні з недосконалістю адаптивно-компенсаторних механізмів потребувало проведення багатовекторної інтенсивної терапії з посиленим компонентом місцевого лікування.

Результати та їх обговорення. Схема лікування новонароджених з бульозною іхтіозіформною еритродермією включала проведення інфузійної терапії із розрахунку 100-180 мл/кг/добу, парентеральне харчування відповідно до фізіологічних і патологічних втрат в залежності від доби життя та гестаційного віку, системна антибактеріальна та протигрибкова терапія з призначенням пробіотиків; системна гормонотерапія глюкокортикостероїдами; ентеральне зондове годування материнським молоком та високоадаптованими молочними сумішами. Проводилась пасивна неспецифічна імунізація препаратом БІОВЕН-Моно (чотириденним курсом, 4-8 мл/кг/добу). Порушення, викликані патологічним процесом викликало потребу проведення респіраторної підтримки, особливого режиму виходжування дитини у кювезі з адаптацією параметрів оточуючого середовища. Центральний венозний доступ забезпечувався катетеризацією пупочної вени з подальшою катетеризацією підключичної вени і рентгеноконтролем знаходження катетера в судинному руслі. Місцева терапія полягала в щоденних перев’язках з використанням антисептику «Октенісепт» і штучним атравматичним сітчастим покриттям «Грассолінд», яке модифікувалося гелем “Актовегін”, а з четвертої доби лікування – кремом “Актовегін”. Зверху накладалась багатошарова захисна пов’язка. Очищення шкіри від зроговілих мас та епітелізація ерозій, з частковою нормалізацією функцій шкіри відбувалися в термін 8-10 діб. На 11 добу діти переводилися до неонатального відділення лікарні, де продовжувалась етіопатогенетична та симптоматична терапія. Догляд за шкірою полягав в щоденних гігієнічних ваннах із додаванням емульсії “Ойлатум” з наступною обробкою шкіри кремом «Актовегин» 4-5 разів на добу. На 25-30 добу хворі виписувались із стаціонару.

Висновок. Використання в практиці лікуваня дітей  з поширеною булльозною іхтіозі формною еритродермією сучасних  матеріалів для місцевого застосування, системного антибактеріальної терапії на тлі методів загальної інтенсивної терапії дозволило запобігти розвиненню інфекційних ускладнень, оптимізувати течію ранового процесу.

 

***

 

Лечение гемангиом у детей

Castillo Bernabeu, J. M. Ocana Losa

Служба детской хирургии

Детская больница “Reina Sofia”

Кордоба, Испания.

 

Гемангиомы (ГА) представляют собой доброкачественные опухоли, состоящие из пролиферации эндотелиальных клеток и анастомозов мелких сосудов. Они часто встречаются (1-2% новорожденных) и в большинстве своём не имеют существенного клинического значения. Изначально мелкое образование интенсивно растёт в течение первых 6 месяцев жизни, но к 2 годам начинает уменьшаться в размерах до полного исчезновения в 4 года (60% случаев) или к 7 годам жизни (76%). Не смотря на это, существуют иные случаи ГА, которые из-за своих особых характеристик не способны самостоятельно излечиваться. Это могут быть их анатомическое расположение, например, в периокулярной зоне, где их развитие влечёт за собой риск развития амблиопии или косоглазия, или же других областей. Также есть 24% случаев, которые не подвергаются обратному развитию. Во всех этих случаях нельзя надеяться на успех дальнейшего консервативного лечения путём наблюдения, а уже нужно прибегать к одному из ниже перечисленных методов.

ЛЕЧЕНИЕ

Во-первых, объясним алгоритм лечения, принятый в настоящее время, в нашей клинике после тщательного изучения вопроса и анализа результатов. Мы всё чаще отказываемся от методики пассивного наблюдения и прибегаем к более активным – медикаментозное лечение и, конечно же, оперативный метод в отдельных случаях.

В зависимости от этого, мы классифицируем ГА в 3 категории или группы:

І группа – пассивное наблюдение

ІІ группа – оперативное лечение

ІІІ группа – медикаментозное лечение

І группа – пассивное наблюдение.

Метод используется в основном при ГА мелких размеров, обычно плоских или незначительно выступающих над кожей и, как правило, подвергающихся спонтанной регрессии. Такие ГА состоят на учёте и осматриваются каждые 6 месяцев. При этом родителям рекомендуют обращаться сразу при любых изменениях на поверхности опухоли. В зависимости от динамики развития опухоли, категория её (а, следовательно, и лечебная тактика) может измениться с течением времени.

ІІ группа – оперативное лечение.

В нашей клинике используется очень редко (0,5% всех ГА по нашей статистике). Если учесть тех больных, направленных к нам из других центров, которые ранее не были под нашим наблюдением, то эта группа составит до 4%. Больные, направленные к нам из других мест иногда поступают с мацерированными или кровоточащими опухолями, которые требовали ургентных операций.

В любом случае, критерии применения оперативного метода в нашей клинике следующие:

  • Неостанавливаемое кровотечение
  • Изъязвление
  • Некроз
  • Локализация опухоли в участках тела с повышенным риском трения или мацерации и где применение лекарственных средств затруднено, например, в области половых органов у детей
  • Неэффективность медикаментозного лечения при анатомической доступности опухоли
  • По социальным соображениям – при невозможности применения других методов.

ІІІ группа – медикаментозное лечение

Мы делаем акцент на эту группу, так как большинство наших больных лечится по этой методике. Под термином «медикаментозное лечение» мы подразумеваем любые мероприятия, не относящиеся к пассивному наблюдению или оперативному ле-чению. Следовательно, эту группу мы ещё разделяем на 2 подгруппы:

  • Метод эластического давления (МЭД)
  • Комбинированный метод – МЭД + кортикостероидная терапия

Метод эластического давления (МЭД)

МЭД используется у всех больных под медикаментозным лечением, путём применения специальных сдавливающих бандажей. Как только ставится диагноз, больной отправляется на примерку, чтобы по его размерам сшить собственный бандаж или одежду. В течении 10-15 дней изготавливается бандаж (или одежда), которые затем рекомендуют больному носить круглосуточно, снимая для принятия ванны или для стирки бандажа. Однако климатические условия нашего региона вынуждают отказаться от бандажа в жаркий период года (май – октябрь). Этот 4 –5 месячный перерыв означает потерю эффективности, и наш опыт показывает, что лечение «на половину» в летний период не эффективное.

Продолжительность лечения МЭД зависит от динамики опухолевого процесса. Наши наблюдения показывают, что продолжительность лечения должна быть не менее 6 месяцев. В 7% случаев этого хватило до полной регрессии, а у 65% больных потребовалось 2 или 3 курса по 7 – 8 месяцев. У нас есть больные, которые уже 4 года находятся на этом виде лечения и до сих пор продолжают лечение.

Немаловажное значение имеет давление, оказываемое бандажом, которое варьирует между 40-50 мм.рт.ст. на см2 в зависимости от локализации. Для коррекции этого давления в сторону уменьшения или увеличения, мы находимся в постоянном контакте с изготовителем.

Комбинированный метод – МЭД + кортикостероидная терапия

Раннее системное введение кортикостероидов использовалось нами в лечении ГА. В последние 3 года, по совету профессора Hirshowitz (Haifa, Israel) и доктора Gady Har (Long Island College Hospital, Brooklyn) мы пользуемся методикой местной инъекции при поверхностных ГА и получили от неё потрясающие результаты.

  • Системная кортикостероидная терапия: в настоящее время мы отказались от этого подхода. До этого мы пользовались преднизолоном (или его производными) в дозах 2,5 мг/кг 1 раз в сутки в течение 10 дней, в течение следующих 6-10 дней постепенно уменьшая дозу. У маленьких детей мы пользовались каплями преднизолона стеаглата. Продолжительность цикла 2-4 месяца, в зависимости от конкретного случая. Кортизольный контроль осуществлялся у каждого больного в начале лечения и после каждых 2 циклов. Во всех случаях назначаются антациды перорально в профилактических целях.
  • Местная кортикостероидная терапия: мы начали сочетать МЭД с кортикосте-роидами и по рекомендациям литературы мы применяли сочетание дексаме-тазона фосфата с триамцинолоном ацетонида в следующих дозах: дексаметазон фосфат 0,5-1,5 сс. 2-6 мл и триамцинолон ацетонид 1-2 сс. 40-80 мг. Периодичность уколов: 3-6 месяцев в зависимости от клинической картины. Тут также рекомендуется применение антацидов в профилактических целях в течение 15 дней после инъекций. Гематологическое определение кортизола до и после уколов и спустя 1 неделю, не показало существенных изменений.

Обсуждение

После лечения более 800 больных в возрасте менее 14 лет, с различными видами периферических сосудистых опухолей, ГА и лимфангиомами в течение более 10 лет, мы готовы делиться нашим опытом в лечении этих состояний, которые обычно доброкачественные но служат причиной анатомической деформации, иногда с функциональными нарушениями, требующими экстренное вмешательство.

Мы уже представили нашу классификацию в зависимости от тактики лечения. Случаи, относящиеся ко ІІ группе (оперативное лечение) не подлежат обсуждению, поскольку различные авторы в полном согласии относительно показаний к его применению.

К другим категориям ГА такого единого мнения пока ещё нет. Согласно нашим данным, ГА у детей, относящиеся к І группе (пассивное наблюдение), составляют лишь 7% за последние 3 года. Несмотря на то, что мы применяли МЭД с 1982 года, от общепринятой методики мы отказались только в последние 6 лет.

Сначала МЭД была трудно осуществима и не всегда доступна. Она была дорогой, трудно было подобрать размеры бандажей и их производство было медленным. Поэтому присланный нам готовый продукт часто оказывался уже слишком маленьким из-за быстрого роста детей или неправильных размеров. Высокие цены также препятствовали приобретению рекомендованных 2 экземпляров каждому больному. Эта ситуация быстро изменилась с появлением нового производителя в Барселоне. Мы сразу наладили с ними контакт и информировали их о наших потребностях и о проблемах с американскими производителями. Таким образом, началось наше сотрудничество с фирмой «MAINAT». В настоящее время мы иногда даже принимаем участие в проектировании новых видов и моделей бандажа, например, для опухоли кончика носа. К нам, в Кордобу, фирма прислала своего представителя, который выполняет роль посредника между пациентом и фирмой – делает измерения, заказы и в общем занимается всеми бумажными работами. С тех пор мы всё больше используем МЭД и продолжаем накапливать опыт лечения ГА этим методом.

В процессе применения МЭД, изолированно или в сочетании с кортикостероидами, существенных осложнений не наблюдалось. Был единственный случай двухлетней девочки, которой лечили плоскую ГА руки эластической перчаткой. Сначала она жаловалась на зуд, который к 3-летнему возрасту исчез и в настоящее время ребёнок продолжает лечение. В другом случае кавернозной ГА кончика носа, мы заказывали эластическую маску, которой ранее успешно пользовались в двух подобных случаях. Мы были вынуждены отказаться от методики, т.к. мать ребёнка боялась, что ребёнок не сможет в такой маске дышать. Следует отметить, что мы нигода не применяли МЭД без подробного ознакомления больных с методом и получения полного согласия, т.к. без этого лечение обречено на провал.

К этому виду лечения мы ещё добавляем кортикостероидную терапию. Системное введение кортикостероидов давало хорошие результаты, хотя динамика была медленной, несмотря на большие дозы препаратов. В настоящее время мы используем метод местного введения кортикостероидов с большим успехом. Здесь хочется вспомнить случай ребёнка с ГА левого верхнего века, которая мешала зрению и, по мнению офтальмологов, грозила глубокими нарушениями. Ребёнок был направлен к нам для хирургического лечения, но особенность случая сделало это затруднительным. Поэтому мы начали лечение по нашей методике. Меньше чем через год, после 3 инъекций и применения эластичного давления мы получили следующие результаты: отличное зрение и значительное уменьшение размеров опухоли, облегчающее хирургическое лечение, если оно вообще понадобится для полной функциональной, анатомической и эстетической коррекции.

РЕЗЮМЕ

Авторы представляют методы лечения периферических сосудистых опухолей у детей. Они описывают изменения в тактике лечения – от пассивного наблюдения к более активным методам, в частности МЭД, который сочетается в особых случаях с местными инъекциями кортикостероидов, что привело к значительным успехам. Оперативное лечение используется лишь в тех случаях, когда применение МЭД невозможно.

 

***

 

Вверх